Влада на Січеславщині потребує негайного очищення

Історія Січеславщини має багато трагічних та героїчних подій, однак все ж таки населення цього центральноукраїнського краю вже давно не відчуває свою приналежність до українського народу, радше до частини великоросійсього етносу шляхом визначення своєї національної самоідентичності як малороси. Ну, а сучасна влада цьому тільки сприяє та заохочує пропаганду ідеї "русскава міра".

 Січеславщина, якби там не було – це українська земля. Але, слід зауважити, що сучасне населення краю не може визначити свою національну самоіденичність не через свої власні помилки чи прорахунки, а через цілеспрмовану антиукраїнську державну політику, яка тягнеться ще з радянських часів до сьогодні. Період 1917-1921 рр. можна вважати епохою національного пробудження українців Січеславщини, яке було стиснуте радянськими кайданами на довгі 70 років. Сьогодні, радянські кайдани замінені більш "ліберальними" лещатами бандитсько-олігархічної системи державної влади. Ось тому, більшість населення Січеславщини вважає себе малоросами, а не українцями.

Сучасне українське суспільство перебуває на перехідному етапі від пост-тоталітарного до громадянського, правового суспільства. На жаль, впродовж новітньої української незалежності у боротьбі з економічними труднощами державна влада не приділяла жодної уваги виробленню, вкрай необхідної для українського суспільства, національної ідеї. Сьогодні жодний державний службовець не знає такого поняття як національний інтерес. Як наслідок, довіра до державної влади впала до критичного рівня, коли влада вже не є легітимною в очах громадян.

На даному етапі розвитку України в Січеславщині спостерігається не те щоб "дефіцит патріотизму", коли між громадянами та органами державної влади існує прірва, тобто вироблення державної політики йде без врахування національних інтересів, а повна аполітичність та пасивна аморфність громадян. Люди на стільки вже зневірились в обіцянки різноманітних демократичних, ліберальних, соціалістичних і комуністичних партій, що вже не реагують адекватно навіть на діяльність націоналістичних організацій і партій.

На жаль, український народ не зробив глибоких висновків зі свого російського та радянського колоніального минулого. Люди не надали цьому періоду справедливої оцінки і не засудили злочини проти українського народу та осіб, причетних до цього. Так, до цього часу на Січеславщині продовжують існують міста, села, вулиці та пам’ятники, що возвеличують катів українського народу: організаторів Голодомору 1932-1933 рр. та репресій, зрадників українського народу і вождів комуністичного режиму. Поряд з цим, подвиги героїв, що боролися за незалежність України та проти тоталітарного режиму, залишаються не тільки невідомими широкому загалу, а й викривляються бандитсько-олігархічною владою через трактування їх завдяки ідеї "русскава міра".

Очищення українського суспільства, перш за все на Січеславщині, полягає як в очищенні від комуністичної ідеології – знесення памятників, перейменування вулиць та відзначення у географічних назвах українських героїв, видатних постатей нашої історії та культури, так і у висвітленні та засудженні конкретних організацій, осіб, причетних до злочинів проти українського народу. Без надання адекватної і справедливої оцінки минулому, українське суспільство не матиме гідного майбутнього.

Сьогодні Січеславщина і Україна взагалі має використати вдалий приклад проведення "державного обрізання" через люстрацію, що відбулось у Польщі, Естонії, Чехії, Латвії, Грузії, Литві, Угорщини. Ці країни пройшли через повне суспільно-політичне очищення та впевнено розвиваються як сильні, національно-демократичні держави. Показовим є приклад Естонії, і Угорщини, де було прийнято закон, який не тільки заборонив окупаційну комуністичну символіку на рівні з фашистською, а й взагалі зазначив, що не допустимим є перекручення історї на користь колишньої комуністичної номенклатури.

Січеславщина – серце України, і саме тому "данєцкая" влада та підконтрольні їй маріонеточні князьки Олександр Вілкул, Іван Ступак, Іван Куліченко та навіть, митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней всіляко висмоктують всі природні та мінеральні ресурси краю, а людям задурюють голови ностальгією за СРСР та пропагандою ідеї"русскава міра"! Велика частина населення Січеславщини є українцями, однак не всі вони ідентифікують себе як "українець". Завдячуючи радянській та "кучмівсько-данєцькій" владі українці козацького краю зневажють українство як таке, їм миліше бути малоросами, аби мати певну спорідненість зі східними сусідами України.

Оптимізму не додає і той факт, що відродження українського націоналізму на його віковічних теренах йде в розріз з ідеєю "русскава міра", який усіляко впроваджується у навчальних закладах краю вище згаданими князками. Попри регіональну особливість Січеславщини – зростання крайнього радикалізму в українському націоналістичному русі, все більше молоді та людей середнього віку прагнуть відчувати себе і бути свідомими українськими патріотами. Звичайно, що люди усвідомлють важливість бути свідомими українськими патріотами в часи, коли Україну намагаються зплюндрувати як ззовні, так і зсередени.

На останок, хотілося б зазначити, що вже зараз мешканці Січеславщини втягуються в орбіту українського націоналістичного руху не тільки від відчаю через сьогоднішнє знедолене життя, а й через розуміння і усвідомлення того, що вони є українцями, а не малоросами, як того прагне "данєцкая" влада. Справа сучасних українських націоналістів у вигляді партії ВО "Свобода" та громадських орагнізацій МГО "Сокіл", ВМГО "Студентська Свобода", ГО "Люстрація" полягає у тому, аби долучити у боротьбу за очищення суспільства і влади якомога більше свідомих українських патріотів. І власне саме тоді, можна буде говорити про здобуття Української Самостійної Соборної Держави.


Цей допис було опубліковано в Статті. Закладка на постійне посилання. -
Comments:

Додати коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов’язкові поля відмічені зірочкою *

*
*

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>