Табачник наступає по всім фронтам!

  Останній тиждень жовтня запам’ятається як кульмінація просування освітніх псевдореформ міністра освіти Дмитра Табачника. Початок тижня (24 жовтня) сколихнув 100 великих українських вишів так званим «студентським референдумом», на якому маніпулюючи свідомістю молодих людей пан Табачник прагнув заручитися підтримкою студентства. «Студентська Свобода» не могла цього допустити безперешкодно, тому проводила роз’яснювальну роботу серед молоді про брехливість обіцянок Міносвіти і небезпеку прийняття нового Закону «Про вищу освіту». Хто нас почув тепер знає, що стипендію отримуватимуть лише відмінники, контрактники платитимуть щороку більше, студентське самоврядування і університетська автономія будуть ліквідовані і т.ін. (детальніше тут: http://studsvoboda.org.ua/content/57).

Під кінець тижня Табачник вирішив взятись за викладачів. 28 жовтня був проведений Всеукраїнський з’їзд освітян (третій за останні 20 років), де вже педагоги мали б покірно кивнути на заклик підтримати освітні пропозиції великого реформатора. З’їзд організовували без великого розголосу і як нам стало зрозуміло лише для «правильних» делегатів. Під час акції протесту патріотичного студентства перед Центром культури і мистецтв Національного авіаційного університету, де і проходив з’Їзд, «Студентська Свобода» зустрілась із Марією Хилевич відомою своїми доробками в галузі освіти і економіки, а ще тим, що саме її стратегію розвитку освіти було ухвалено на попередньому подібному з’їзді. На цей раз пані Марію не пустили навіть на поріг найважливішого освітнього заходу, її просто вигнали через відсутність відповідного запрошення… Але такий принцип роботи Міносвіти вже не новина. Адже і згадуваний студентський референдум відбувався тихенько, без повідомлень. Наприклад, керівництво Київського університету ім. Бориса Грінченка дізналось про проведення у їхньому закладі якогось там референдуму тільки від протестуючих студентів, про що вони самі повідомили, коли вийшли до протестувальників!

Але повернемося до З’їзду освітян. Під звуки оркестру із усміхненими обличчями і фотографіями на згадку викладачі з усієї України заходили до святково оформленого Центру культури і мистецтв НАУ. Одразу стало зрозуміло, що освітяни «готові» до серйозного і детального аналізу проекту «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки», ухвалення якого мало відбутися на цьому дійстві. Найважливіший документ в галузі розвитку освіти був представлений декілька тижнів тому і, зрозуміло, без РЕАЛЬНОГО всеукраїнського обговорення його треба було швиденько підтримати. І краще щоб про це не знала широка громадськість. Воно й не дивно! Адже проаналізувавши даний проект «Стратегії» стало зрозуміло, що вона містить загальні популістські фрази, характерні для документів радянської доби. Велика частина тексту була просто скопійована із попереднього подібного документу, а ті тези, які варті уваги насправді не відповідають реальній ситуації в освіті. Особливо з огляду на проект Закону «Про вищу освіту», який з усіх сил намагається просунути пан Табачник і який просто знищить українську освіту! Ось наприклад теза про «підвищення рівня і доступності якісної освіти». Доступність з’явилась із впровадженням ЗНО, коли навіть сільський школяр із бідної сім’ї, але із головою на плечах міг вступити до найпрестижнішого ВНЗ України. За новим законом крім ЗНО буде враховуватись середній бал атестату і оцінка виша. Тобто, вступити в першу чергу зможуть ті, хто виб’є із викладачів і директора гарний атестат і ті, хто зможе заплатити при оцінюванні у ВНЗ. Як і в якій формі буде проходити це оцінювання в проекті закону не вказано. Теж саме стосується і платних курсів від ВНЗ для абітурієнтів. Діти забезпечених батьків після даних курсів отримають преференцію у вигляді 20 балів при вступі у виш, не зважаючи на те чи дитина дійсно готувалась до вступу чи просто значилась в списках оплачених курсів. Подібні протиріччя проходять через весь текст проекту «Стратегії розвитку освіти» на найближчі 10 років. З більш детальним аналізом цього документу ви зможете ознайомитись в найближчих публікаціях, але із упевненістю можна сказати, що так звана «Стратегія» абсолютно не дає відповіді на запитання в якому стані сьогоднішня освітня галузь, до чого ми прагнемо в цій сфері і якими методами ми будемо досягати поставлених (точніше не поставлених) цілей. Сподіваємося, що заклики «Студентської Свободи» до делегатів з’їзду не підтримувати псевдореформ Табачника (попри перешкоджання міліції і охорони НАУ) не були марними і освітяни разом із студентами не дадуть знищити українську освіту. Разом переможемо!

Андрій Бардис, голова

Київської міської громадської організації

"Студентська Свобода"


Цей допис було опубліковано в Статті. Закладка на постійне посилання. -
Comments:

Додати коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов’язкові поля відмічені зірочкою *

*
*

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>