Інтерв’ю Юрія Ноєвого білоруським націоналістам

Пытанні да інтэрв’ю.

Увазе чытачоў сайта прапануецца інтэрв’ю з Юрыем Наевым, намеснікам кіраўніка Кіеўскай арганізацыі УА “Свабода” і адным з яе галоўных ідэолагаў.

1). Як вядома, украінскае палітычнае поле, у тым ліку і на правым фланзе, характэрызуецца дастаткова вялікай разнастайнасцю. Ахарэктэрызуйце, калі ласка, чым вашае аб’яднанне адрозніваецца ад іншых правых арганізацый у плане ідэалогіі, мэтах, а таксама метадах палітычнай дзейнасці і інш.

Живє Бєларусь! Вітання братам, що боряться за націократичну Білорусь. Слова підтримки політичним в’язням: про Вас пам’ятають, Ваше ув’язнення тимчасове, за Вашу свободу боряться побратими. Взагалі дуже люблю Білорусь.

Всеукраїнське об’єднання “Свобода” нещодавно відсвяткувало своє 20-річчя. 13 жовтня 1991 року відбувся установчий з’їзд об’єднання. Попередня назва – Соціал-національна партія України. Детальніше читайте тут.

Важливо наголосити, що ми себе сприймаємо поза поділом праві-ліві. Це пов’язано із тим, що націоналістичний рух України подолав ідеологічну кризу. Вона постала як виклик приблизно у 2006 р. І була пов’язана із відсутністю пояснень причин та альтернатив капіталізму, що склався в Україні у державно-олігархічній формі. Старий націоналізм 90-х рр відійшов як такий, що не є послідовний у здійсненні ідеї нації в економіці, як такий, що поверхово розуміє теоретичну спадщину ідеологів початку 20-го ст., як Іван Франко, Микола Міхновський, Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Ми зрозуміли такий націоналізм як ретронаціоналізм – застарілий націоналізм. Вершиною його неадекватності стала роль націоналістичних політиків за правління Ющенка. Вони себе показали як не спроможні протистояти узурпації суверенітету олігархами і показали себе як непослідовні і повільні у просування національної пам’яті. Історично відтак націоналізм пройшов два етапи відносно критерію всеохопного
пояснення суспільного життя. Першим з них був етап політики ідентичності. Націоналізм наголошував на необхідності відродити національну пам’ять та культуру і подоланням імперської російської культури. Другий етап увібрав у себе перший і додав рівнозначне за цінністю розуміння, що необхідно критично поставитися до олігархічного капіталізму, взагалі до капіталізму, і пропонувати альтернативи у соціально-економічній царині життя. Широкі маси націоналістів у період від 2006 року усвідомили себе саме як соціальні націоналісти і більш ґрунтовно підійшли до осмислення та діяльності на соціальному фронті боротьби. Захист інтересів верстви найманої праці, боротьба проти політики мільйонерів на ще більше обдирання мільйонів, комерціалізації освіти, скорочення соціального забезпечення тощо. Відтак в ідеологічному сенсі від інших націоналістичних партій «Свобода» відрізняється наявністю необхідного критичного аналізу економічного становища України та пропозиціями альтернатив. У політичному сенсі ми відрізняємося від них тим, що ми не розглядаємо себе як частину націонал-демократичної, скажено євроінтеграторської помаранчевої політики. Ми проти неї. Націоналісти не хочуть розділяти владу із великим капіталом, із дискредитованими помаранчевими політиками. У побудові партії ВО «Свобода» прагне об’єднати активістів у масову структуровану партію. Тому ми не будуємо партію диванного типу, якими є більшість помаранчевих партій. Ми не виводимо на наші акції проплачених людей. БЮТ, «Наша Україна», Фронт змін – виводять тільки за гроші. За стилем діяльності ми ведемо наступальну діяльність, проводимо акції прямої дії, наприклад таку, таку чи таку. Вони виступають тільки по телебаченню. Ми також бережемо чистоту рядів і тому у нас немає жодної так званої «тушки» – тобто людини, яка обралася від однієї партії, а перейшла на сторону режиму Януковича, як це зробили більшість помаранчевихдепутатів місцевих рад та парламенту.

2). УА “Свабода” прысутнічае у палітычным жыцці дзяржавы з 2004 г.( а фактычна, калі браць яе папярэдніцу – СНПУ, то з 1991 г.). Якія дасягненні, здабытыя раней вашай арганізацыяй, Вы лічыце найбольш важнымі? Найголовніше досягнення ВО “Свобода” і лідера Олега Тягнибока, про нього тут обов’язково треба сказати, це виведення украхнського націоналізму на самостійний шлях політичного розвитку. По суті ми стали політичним суб’єктом, самостійним політичним гравцем. До нас націоналістичні партії і рухи були підпорядкованою або не самостійною складовою націонал-демократичного, пізніше помаранчевого табору. Так, савме з 2004 р. стався розрив із націонал-демократами. Формальним приводом для розриву стала відома промова О. Тягнибока на горі Яворина влітку того року. Більшість помаранчевих псів, на чолі зокрема і Ющенка, засудили Тягнибока, розпочали проти нього травлю. У той момент всім стало ясно: націоналісти і помаранчеві – по різні боки ідеологічних барикад. Прикро, що ми
досі хай навіть формально, але змушені співпрацювати. Друге, що є важливим, це покладення у стратегію об’єднання тези про підпорядкування економіки політиці, капіталізму – ідеї нації. Націоналістизрозуміли, що капіталізм повинен бути знищений. Власне ця ідея – реакція на сучасне України. Однак вона була повсюдно присутня в творах ідеологів націоналізму: Миколи Міхновського, Першому Великомі зборі ОУН 1929 р., Дмитра Мирона-Орлика, Петра Полтави. Покоління молодих ідеологів – Юрко Михальчишин, Андрій Іллєнко, сюди відношу себе і я – говорять про подолання логіки панування прибутку над нацією, про альтернативи приватній формі власності на виробничу суб’єктність.

Третє, що варто відзначити, це те, що наше об’єднання’єднання продовжило практику акцій прямої дії – націозахисних заходів, де застосовується фізична сила. Власне остання буде єдиним справжнім аргументом маозахисту нації під час майбутньої революції супроти олігархічних верхів режиму внутрішньої окупації. Також варто відзначити роботу наших депутатів, які постійно перебувають на зв’язку із виборцем, намагаються протистояти узурпації влади представників пануючих виробків та повальній приватизації комунального майна та землі, що досі продовжується в Україні.

Узагальнюючи, я стверджую, що загадка феномену ВО “Свобода” полягає в тому, що вона поєднала як рівні такі важливі складові як соціальна спарведливість, національна солідарність, історична правда, громадянські права. Можна навіть закликати націоналістів звідусіль запам’ятати ці складові для планування своєї роботи.

3). Распавядзіце, калі ласка, пра вашыя адносіны з дзеючай уладай і яе найбольш уплывовай, афіцыйнай апазіцыяй (БЮТ). Якую пазіцыю займае УА "Свабода" у пытанні арышту былога прэм'ер-міністра Ўкраіны Юліі Цімашэнкі?

Ми проти Партії регіонів та Президента Януковича. Ми вважаємо їх своїми ворогами. Ми хочемо не просто скинути їх. Ми прагнемо націоналізувати олігархічну власність та провести люстрацію владних верхів. Це буде стосуватися взагалі всіх верхів і всіх олігархів. Ми намагатимемося це здійснити. Адже далі відступати немає куди.

ВО “Свобода” ставиться до БЮТ як сили, з якою ми у даних умовах координуємо наші дії супроти Януковича. Однак – я скажу за себе – вважаю, що ця сила повинна зникнути з політичного поля України. Не тільки тому, що вони провалили Помаранчеву революцію та дали Януковича численну армію зрадників у Верховній Раді та обласних радах. А головне тому, що вони частина олігархічної капіталістичної системи! У БЮТі є значна частина людей, які є вершиною системи експлуатації українців і національних багатств. Коротше кажучи, я проти всіх партій системи олігархічного капіталізму. Шкода, що поки що з ними потрібно
рахуватися, шкода, що значна частина українців не розуміє причин своїх проблем і досі підтримує помаранчеві сили. Ми прекрасно розуміємо, що Янукович, провівши так звану судову реформу і поставивши суд під свій контроль, знищив судову гілку влади, засудив Тимошенку як свого політичного опонента, за те, у чому зокрема і сам винен або й більше за неї – збільшенні залежності від Росії, захисті інтересів великого капіталу. Тому ми проти такого судилища. Однак на справедливий суд заслуговують всі ті, хто провалив Помаранчеву революцію, і ті, хто зараз завершив будувати режим внітрішньої окупації.

4). Мы жывем у перыяд фарамавання глабальнага свету, калі асноўныя традыцыйныя маральныя каштоўнасці раз'ядаюцца дэструктыўнымі ідэямі і падмяняюцца мульцікультурнымі міфамі. Якую альтэрнатыву глабалізацыі бачыць УА "Свабода" і якія захады робіць для выхавання ўкраінскай моладзі?

Глобалізація означає закріплення влади капіталізму та лібералізму. Хоча тісніша співпраця світу за допомогою інформаційних технологій не обов’язкового означає їхню владу. Все дегенеративне, все те, що суперечить хрестиянству, культурі європейських націй і взагалі здоровому глузду, пощирюється з тим, щоб закріпити владу вказаних сил. Адже десакралізація супроти Бога, індивідуалізація – солідарності, егоїзм –
жертовності, сваволя – героїзму, експлуатація – свободи праці, міграція – автохтонності, мультирасовість – збереження расового та тенічного різноманіття світу, все це робиться тільки на користь інтересів капіталу та окупованих лібералізмом країнам Заходу. У нашому регіоні можна додати до цього пекельного переліку і Росію. Ми виховуємо наших прихильників у дусі любові до України, жертовності, ідеалістичного почину, активізмі, ставленні інтересів нації понад свої особисті. Ми закликаємо їх фізично тренуватися, читати та думати, планувати та діяти. Ми говоримо, що вся повнота життя людини і суспільства є те, що нам цікавить. Це все від міжнародної політики до питань захисту сиріт тощо. Ми говоримо українцям: світ для вас заради України!

5) Адным з заўважных пунктаў праграм украінскіх правых з’яўляецца імкненне да пабудовы Украінскай саборнай дзяржавы. Як ваша партыя адносіцца да лозунгу “саборнасці Украіны” ? ( калі станоўча, то што канкрэтна пад ім разумеецца)?

Я ще раз наголошу, що ми не є праві. Ми – соціальні націоналісти. Українська самостійна соборна держава – це ОУНівський ідеал, який ми приймаємо і за який продовжуємо боротьбу. УССД для нас в контексті Вашого питання означає боротьбу за відродження української ідентичності, подолання колоніального минулого та імперського спадку, включення національних меншин до розбудови нашого ідеалу.

6). Апошнім часам у украінскай правіцы з’явіліся дастаткова моцныя левыя павевы (адносіны да прыватнай уласнасці, ідэй Вялікай французкай рэвалюцыі, “ідэі чучхе”).

Чым на Ваш погляд абумоўлена такая сітуацыя: ці з’яўляецца гэта імкненнем ісці у ногу з агульнаеўрапейскімі тэндэнцыямі правага руху, альбо ёсць адпаведным адказам на выклікі рэальнай сацыяльна-эканамічнай сітуацыі ў вашай Айчыне зараз? Якую пазіцыю па дадзеных пытаннях займае Вашае аб’яднанне?

Ліва позиція у політиці пов’язана з аналізом матеріальної складової суспільства. Його вона успадкувала від мислителів попередників та історії повстань супроти матеріальної нерівності. Також вона нічого не говорить по суті про расу, націю, Бога, традицію. Сучасна ліва – це псевдореволюційна космополітична проститутка капіталізму. Це – служанка глобалізму. Вона критикує капіталізм в інтересах абстрактної особи, бореться супроти нації, релігії, змагається за мутирасове, сексуально збочене антитрадиційне суспільство.
Націоналізм ніколи не був пов’язаний із англосаксонським неоконсерватизмом Лео Штрауса чи Джрджа Буша: відсутність соціальної справедливості в ім’я збагачення і так багатих. Український націоналізм у коренях своїх виступав проти матеріальної нерівності як організованої системи експлуатації. Варто згадати Івана Вишенського, мислителя 16 ст., Тараса Шевченка, які виступали за апокращення життя бідної більшості. Постання під проводом Мухи 1590-1592 рр., інші під керівництвом Наливайка, Кривоноса, Залязняка, рухи опришків, гайдамаків тощо – всі ці події спричинені трьома основними чинниками окупації: національним гнітом, релігійним тиском та соціальним визиском. Про безпосередні думки теоретиків націоналізму я вже згадував. Справедливість щодо матеріального виходить не з економічного детермінізму, як у лівих, а з рівності людини щодо Бога та як члена нації щодо інших членів. Ми не говоримо про рівність, а про справедливість, бо надіндивідуальний сакральний принцип говорить зокрема про свободу волі, а усвідомлення національної солідарності говорить про обов’язок працювати на благо нації. Тому рівна у цих двох відношеннях людина може обрати різний шлях цілеспрямованої діяльності у досягненні пізнання Божої правди та долі нації. І відтак по-різному слідувати заповідям віри і традиції та облаштувати співпрацю у межах нації, не кажучи вже про слідуванню шляхом жертовності і приреченості ідеї Нації. Простіше – можна розвиватися, а можна деградувати. Важливо також сказати, що індивідуальна свобода для багатьох людей обмежена тлом суспільної свідомості і реальних відносин з приводу розподулі благ. Система внутрішньої окупації в Україні – це система постколоніального капіталізму. І тому напрямками до її подолання і є завершення національної та соціальної революції – здійснення ідеї націократії та соціальної справедливості. Перша означає поновладдя українців у державі Україна. Друга означає наявність і ефективність існування неприватновласницьких форм власності – починаючи від робітничого самоврядування, кооперативності до державної форми власності. Стратегічні підприємтсва, банківництво, надра, про що зокрема говорить Дмитро Мирон-Орлик, мають бути державними. Ми не проти існування дрібного та середнього приватного власника. Однак їхня структура зміниться у напрямі до зменшення за рахунок збільшення вказаних форм власності. Таким чином приватна власність не є святою для націоналізму. Актуалізація критичної настанови щодо капіталізму та пошук і пропозиція альтернатив
зумовлені двома причинами: наявністю теорії націоналізму щодо цього питання та досвідом розвитку олігархічного капіталізму. Щодо Французької революції та ідей чучхе. Всі ці феномени у націоналістичному
дискурсі не мають широкого поширення. Однак необхідно сказати щодо революції: будь-яка нерівність та експлуатація більшості українців не можуть бути виправдані силою держави в ім’я збагачення вузького прошарку населення. Нація повинна захищатися або за допомогою своєї держави, або за допомогою самоорганізації, якщо держава окупована зовні чи зсередини. У цьому становищі будь-хто –інтелектуали, церква, верства тощо, – хто захищає інтереси окупації, є ворогом української революції. Всі мають стати на її бік і за її вимогою відмовитися від свого соціального статусу, власності. Інакше – стати на бік ворога і почати воювати проти сил революції. У такому разі звичайно українська революція має захищатися і вдаватися до організованого самозахисту. Попри те, що проти нас вже працює апарат держави та міжнародні Західні та російські організації. Чучхе – це один із прикладів, як некапіталістичний режим суспільства існує у сучасному капіталістичному світі. Про нього треба пам’ятати, зокрема відносно того, що сучасний Європейський союз, створений лібералами, що перемогли, негативно відреагує на антиліберальну європейську традиціоналістську антикапіталістичну революцію в Україні.

7) Існуе думка, што ў цяперашні час для супрацьстаяння моцным наднацыянальным і сусветным палітычным і эканамічным арганізацыям, транснацыянальным карпарацыям высілкаў толькі нацыянальнай дзяржавы, хай сабе і моцнай, замала. У сувязі з гэтым напрошваецца пытанне, як УА “Свабода” адносіцца да шчыльнага супрацоўніцтва дзяржаў Цэнтральна-Усходняй Еўропы, так званага “рэгіёну былой Рэчы Паспалітай”?

Геополітика великих регіонів знаходить підтримку в нашому русі, зокрема ідея Балто-Чорноморської співдружності. У територіальному вимірі площа останньої більша за колишню Річ Посполиту та німецьку ідею Серединної Європи. Важливіше за теорію у даному питанні є дійсна геополітична ситуація існування
ліберального ЄС та реваншистської Росії. Ці сили заважають втіленню ідеї Балто-Чорноморської співдружності. У цьому сенсі для мене стає актуальними питання про Євразійське відродження, де москва як нація відновить свою державність і позбудеться імперіалізму, а народи Євразії підуть аналогічним шляхом. Та про побудову на місці ліберального ЄС Співдружності європейських націй, на місці НАТО – європейської системи колективної безпеки. Останні питання впирають в необхідність усунення впливу США на Європу. Війна у Лівії показала, що моменту усунення США з Європи та знищення ліберальної окупації ще далеко. Адже саме здавалося б антиамериканська Франція була зачинщиком війни проти Лівії. Капіталістичний імперіалізм для ЄС наразі – нормаль річ в умовах панування лібералів.

8). Негледзячы на выдатныя прыродна-геаграфічныя умовы, аптымальны памер тэрыторыі, наяўнасць карысных выкапняў, значны прамысловы і людзкі патэнцыял вашая Айчына пакуль што ніяк не можа справіцца са шматлікімі праблемамі. Што на Ваш, погляд, замінае прагрэсіўнаму і стабільнаму развіццю яе магутнасці і паляпшэнню дабрабыта грамадзян?

На це питання я вівдповів раніше, коли говорив про режим внутрішньої окупації і про необхідність української революції.

9). Якія стэрэатыпы, зразумела, акрамя харызматычнай постаці нашага прэзідэнта, узнікаюць у звычайнага, шэраговага ўкраінца пры ўзгадванні слова “Беларусь” ?

– Не знаю. З шэрагованими ўкраінцамі про це я не спілкуюся. Якщо я вірно зрозумів значення першого слова цього словосполучення – пересічні, то таких ми прагнемо залучити на нашу сторону. Це наразі – основне завдання руху і об’єднання.

10). У чым, на Ваш погляд, палягаюць найбольш слабыя і найбольш моцныя бакі сучаснай дзяржаўнай мадэлі РБ? У якім выпадку, на Вашу думку, нацыянальна арыентаваныя правакансерватыўныя сілы могуць аказваць значны уплыў на ўладу у Беларусі?

Важкувате питання. Я скажу так, що очевидним негативом є антибілоруський характер режиму Лукашенка. Це антинаціоналістичний, типово совковий в ідеологічному значенні режим. Також варто віднести до негативів економічну, політичну, інформаційну залежність від Росії. Ці дві проблеми – доповнюють одна
одну. Білорусь має серйозні очевидно проблеми із відривом від метрополії, відтак – із національним відродженням. Ми вболіваємо за Ваше відродження. Позитивом можна я можу назвати державну власність на надра, землю, ліси, важливі заводи тощо. У нас навпаки – власністю володіють олігархи. Це гірше,
адже у вас прихід до влади означає політичну перемогу, а в нас її недостатньо. Помаранчева революція це довела: націонал-демократи, будь вони прокляті, політичну владу здобули, але на власність олігархів не посягнули, нікого непосадили з тих, хто фальсифікував тоді вибори. Кучма не сів, Ахметов не сів. Тому, коли ви здобудете владу, ви здобудете і контроль над економікою. Щоправда прийдеться суто політично подбати про повернення у власність Білорусі газової компанії, яка зараз в руках Росії. Якщо ми прийдемо до влади, то нам ще прийдеться зайнятися питанням націоналізації власності. Я думаю, що білоруські націоналісти мають розвивати широкий культурний рух та почати вирішувати локальні соціальні проблеми. Культура – це не тільки мова та історія, а й облаштування побутового відпочинку. Бо зосереджувати рух на
з’ясуванні який варіант правопису ліпший – совковий чи тарашкевіца – далеко не заїдеш. Основним орієнтиром має бути поняття влада. Взагалі важко давати поради. Але ми мали подібні проблеми. І ми їх вирішили. У першу чергу перевершили культурний націоналізм. У сучасну систему нашої політики ми включили на рівних із культурними питання економічні, захисту громадянських прав, боротьби за владу, інституційного розвитку самого руху. Ми подібні з Вами – нам необхідно ще досі боротися за ідентичність. Однак ми маємо думати про майбутнє. Таким чином актуальними сферами є економіка і захист соціальних та громадянських прав, змагання за владу, розвиток членства у важливих сферах – спорту, політичної освіти, партійного менеджменту, роботи у місцевих радах. Я сподіваюся, що можливо український досвід може бути корисний нашим братам білорусам.

11). І, калі можна, апошняе, асабістае пытанне. Якім чынам сфармаваліся вашыя палітычныя погляды? Што паўплывала на тое, каб стаць нацыяналістам?

Я виріс у сім’ї інтелігенції. Мав величезну сімейну бібліотеку. Виріс на класичній українській літературі та книжках з історії України. Закінчив військовий ліцей У Донецьку. Від бабусі знав, що Москва – ворог. Українська ідентичність сформувалася під впливом цих чинників. У націоналістичному русі із 16 років. У 17 взяв участь у першій акції прямої дії. Найбільше працював у напрямі ідеології та пропаганди. Закінчив філософський факультет за напрямом політології, де познайомився з історією суспільної думки. Відтак мої погляди сформували українська література та історія України, зокрема козацтва, УНР та ОУН-УПА, націоналістичні ідеологи, зокрема Шевченко, Микола Міхновський, Юрій Липа, Леся Українка, православні мислителі як Іларіон, Іван Вишенський, ідеологи європейського традиціоналізму, консервативної революції, російської релігійної думки тощо.

З Різдвом Христовим всіх білоруських патріотів! Ісус був сміливим, вірним і послідовним. Бажаю братам білорусам сміливості та самопожертви. Живє Бєларусь! Слава Україні!


Цей допис було опубліковано в Статті. Закладка на постійне посилання. -
Comments:

Додати коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов’язкові поля відмічені зірочкою *

*
*

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>