Іноземцю шанс, українцю – зась!

Студенти іноземціНовий 2012 р. несе Україні багато випробувань, серед яких футбольний чемпіонат FIFA EURO-2012, вибори до Верховної Ради, а також, що не менш важливо, нову більш потужну хвилю іммігрантів, які тікаючи зі своїх рідних, але бідних африканських та азіатських країн шукають притулок у затінках Європи. Для іммігрантів Україна – це райське місце для вільного безкарного життя і розповсюдження не тільки екзотичних хвороб, а й жебрацтва, злочинності та власних культурних традицій, які чужі українцям.

 
Особливість нової імміграційної хвилі не так пов’язане з проведенням футбольного чемпіонату FIFA EURO-2012, як з введенням в дію нових корупційних схем псевдо-міністра Дмитра Табачника. Як вже раніше повідомляв член Харківської обласної організації ВО "Свобода" Сергій Удовиченко, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України уклало угоду з рекламною аґенцією "Центр" на послуги з проведення рекламної кампанії за для пропагування освітніх послуг України в ЗМІ, розрахованих на закордонну аудиторію, а саме на молодь Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану, Киргизстану, а також країни Близького Сходу і Північної і Західної Африки. Постає питання чому саме мусульманські країни, де бідність сягає таких масштабів, що українцям і не снилось? Давайте розберемось.
 
По-перше, до України протягом всієї її незалежності і так приїздить значно більше студентів з країн Близького Сходу та Північної Африки, а ніж навчальні заклади можуть прийняти. По-друге, очільник Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України зі своєю свитою вважають за потрібне навчати студентів з ''дружніх'' країн Сходу, аби імідж України в цих країнах не втрачав свого обличчя, яке він вже майже втратив у Європі. По-третє, новий потужний приплив студентів-іммігратів, якому так сприяє сучасна антиукраїнська влада, має зупинити нищівне падіння чисельності України, з 52 млн. осіб у 1992 р. до 45,7 млн. осіб у 2011 р.
 
Орган, а точніше департамент, який сприяє напливу чужинців в Україну, створений при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України в 2010 р., після того як Дмитро Табачник посів крісло його голови. Саме цей департамент досить часто видає більше запрошень студентам-іноземцям на навчання, ніж виділено квот на навчальний заклад для самих українців. Тому більшість з приїжджих часто не в змозі поступити у навчальний заклад, однак додому не повертаються, а навпаки залишаються у містах куди їх запросили. Вони йдуть працювати на стихійні ринки під мостами, біля залізничних чи автобусних станцій, і що найжахливіше – у житлових районах.
 
Іноземних студентів в Україні дедалі стає більше – і це факт який не можливо непомітити. Їх приваблює відносно дешева українська освіта, якісне навчання, а особливо – надто толерантне суспільство! І тому, якщо в 2000 р. іноземних студентів в Україні було близько 20 тис. осіб, то зараз їхнє число збільшилося біль ніж вдвічі – 44 тис. осіб. Географія країн, з яких приїжджають вчитися в Україну, досить широка – 130 держав. Більше половини студентів (30 тис. осіб) навчається у семи містах України: так у Харкові вищу освіту здобувають 12 тис. осіб, у Києві – майже 8 тис. осіб, в Одесі – майже 5 тис. осіб, в Луганську – 3 тис. осіб, в Донецьку – 2 тис. осіб, в Січеславі – більше 1 тис. осіб і в Полтаві – більше 700 осіб. Найбільше представників серед студентів-іноземців – з Китаю (6 тис. осіб), Росії (4 тис. осіб), Туркменістану (4 тис. осіб), Індії (3 тис. осіб), Йорданії (3 тис. осіб) і Туреччини (2 тис. осіб). При цьому, студенти-іноземці, які таки змогли поступити до навчальних закладів в Україні, мають нахабство жалітися на якість надання інформації, умови навчання і упереджене відношення до них не тільки з боку працівників міліції, а й патріотично налаштованої молоді. Часто виникають проблеми, коли студенти-іноземці приїжджають до України, не маючи повної інформації про навчання, стикаються з труднощами в оволодінні українською мовою. Однак це не проблема, сучасна антиукраїнська влада робить все аби студенти-іноземці все ж таки змогли поступити до навчальних закладів і мати умови кращі, а ніж в студентів українців. Для студентів-іноземців створені всі необхідні умови для навчання й відпочинку. Під керівництвом деканатів різних, в основному медичних, вищих навчальних закладів студенти-іноземці проводять власні фестивалі, конкурси, виставки, натомість українська молодь або йде у нічні клуби чи підворотні і стає на шлях гріховності завдяки алкоголю, тютюну і наркотикам, або, у кращому випадку, на
вулиці влаштовує свої власні вечори художньої самодіяльності.
 
Представники кожної національності з числа студентів-іноземців найчастіше спілкуються й гуляють зі своїми, однак все це ''гуляння'' не обходиться без українських дівчат, яких просто обожнюють студенти-іноземці з Йорданії, Туреччини, Єгипту, Нігерії та Конго. Українські дівчата, які нажаль, стали дуже вибагливими до вибору наречних, знайомляться зі студентами-іноземцями, закохуються, після чого, як то часто буває, за дев'ять місяців народжується таке собі ''мультикультурне дитинча'', яке або залишається живим на руках матері українки, або на порозі дитячих притулків і пологових будинків. Стосунки між студентами-іноземцями та українками складаються звичано значно краще, а ніж з українцями, бу чижинці вимальовують своїм обраницям золоті гори, які не можливо отримати в Украні, і українські дівчата цьому вірять. Однак не обходиться без конфліктів між молодими чоловіками. Справа, звісно, у ревнощах.
Не завжди молодим українцям до вподоби ''ділитися'' українками з представниками інших національностей.
 
Повернемося до лейтмотиву данної статті. Деякі закордонні студенти, які отримали запрошення на навчання у вищих навчальних закладах, використовують Україну як транзитний пункт для міграції до Європейського Союзу. Багато іноземців, які прибули нібито для навчання, жодного разу не відвідали університетів. Виходить, що механізм контролю за закордонними студентами, що приїжджають до України, не налагоджений, так як це наприклад налагоджено з українськими. У вищих навчальних закладах немає осіб, які б відповідали за студентів-іноземців, іноді неналежним чином оформляються особисті справи, а також не інформуються відповідні служби про пропуски занять студентами-іноземцями або їх відрахування. Виходить, що студенти-іноземці стають на українській землі ''хазяаївами''.
 
Нажаль, державна політика України спрямована на збільшення кількості іноземних студентів задля сприяння притокові валютних надходжень до кишень чиновників та псевдо-підвищення міжнародного авторитету нашої держави. Втім, для України, цей процес має лише негативні сторони, а не позитивні. Невідповідність чинного законодавства правовим нормам держав ЄС перетворює Україну на державу-накопичувача нелегальних мігрантів. Організатори каналів нелегальної міграції набирають кандидатів з ''проблемних'' регіонів, часто охоплених військовими конфліктами. Потім студенти-іноземці раптово зникають із вищих навчальних закладів для того, щоб невдовзі бути затриманими при спробах нелегального перетину кордону з ЄС.
 
Окремі студенти з країн групи ризику, які залишилися з ряду причин в Україні, протягом першого року перебування в складі студентства за гроші своєї держави розпочинають власний протиправний бізнес. Оцінивши перспективи незаконного збагачення на нелегальних переправленнях співвітчизників, студенти-іноземці засновують приватні підприємства, за винагороду отримують фіктивні договори про співпрацю з освітніми установами та переправляють студентів до країн ЄС.
 
Наостанок залишається зазначити, що рівень розвитку української нації в усі часи вимірювався не ступенем її толерантності до іноземців, а ступенем своєї власної честі, гідності, і що особливо важливо – національної самосвідомості. Сподіваємось, що все ж таки правоохоронні органи та збройні сили будуть стояти на сторожі захисту національної безпеки України так само, як і підтримання іміджу нашої держави у світі, а не боронити антиукраїнську владу проти народу.
 
Денис Ковальов,
голова Січеславської обласної молодіжної громадської організації "Сокіл'',
голова пресс-служби Дніпропетровської міської організації ВМГО "Студентська Свобода"
та член Дніпропетровського міського комітету ВО "Свобода".

 


Цей допис було опубліковано в Статті. Закладка на постійне посилання. -
Comments:

Додати коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов’язкові поля відмічені зірочкою *

*
*

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>